Жменька віршів

Якось в Інтернеті натрапила на один вірш. Він змусив мене задуматись... Адже дійсно багато його слів збігаються з нашою з вами буденністю. Кожного дня ми знайомимось все з новими й новими людьми. Хтось залишається поряд з нами надовго, майже назавжди, а  дехто пролітає у нашому житті як комета. Буває й так, що людина трапиться у нашому житті на мить, а через роки стане супутником по життю, найкращим другом... Пориньте й ви у філососфську суть поезії.
Все люди, как книги, и мы их читаем,
Кого-то за месяц, кого-то за два.
Кого-то спустя лишь года понимаем,
Кого-то прочесть не дано никогда.

… Кого-то прочтём и поставим на полку,
Пыль памяти изредка будем сдувать...
И в сердце храним... но что с этого толку?
Ведь не интересно второй раз читать!

Есть люди-поэмы и люди-романы,
Стихи есть и проза - лишь вам выбирать.
А может быть, вам это всё ещё рано
И лучше журнальчик пока полистать?

Бывают понятные, явные книги,
Кого-то же надо читать между строк.
Есть ноты - сплошные оттенки и лиги,
С листа прочитать их не каждый бы смог.

Наш мир весь наполнен загадкой и тайной,
А жизнь в нём - лишь самый длинный урок.
Ничто не поверхностно и не случайно,
Попробуй лишь только взглянуть между строк.

4 коментарі:

  1. Гарний, цікавий вірш, дійсно змушує багато над чим задуматись в нашому житті!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І я ж про те саме. Такі вірші просто підштовхують до таких роздумів.

      Видалити
  2. Интересно ! Увлекательно ! Стоит почитать и задуматься !!!

    ВідповістиВидалити
  3. Читаючи вірш, спливли на пам'ять слова Ф.Бекона: "Є книги, які треба тільки прочитати. Є такі, котрі найкраще проковтнути. І лише деякі варто розжувати і переварити". Тож люди - як книги, і книги - як люди!

    ВідповістиВидалити