Повернення блудного бібліотекаря...

Дорогі мої... Давненько я "листала" сторінки свого блогу... Та щось то часу не було, то руки не доходили до клавіатури, але більшість не було натхнення. Чомусь постійно здавалось, що немає про що й написати. І здається наче нічого особливого не відбулось, щоб комусь розповідати.

Але то таке. Було і пройшло. Може мій мозок і організм переживав авітаміноз, стрес від зимової сплячки чи ще якусь заразу. Та ось саме сьогодні, 8 квітня, виявляється у мене день Ангела! І ця знаменна подія розворушила мене :)

Хм...Цікаво вийшло і несподівано! По дорозі на роботу мене все вітали з якимось святом, а я ж ні слухом, ні духом. Потім почали приходити цікаві смс, після чого я й зрозуміла, що то за важлива подія у мене сьогодні. 

Звичайно ж, для повної впевненості я відразу кинулась в Інтернет, де вирішила підтвердити все. А тут виявилось стільки цікавого ... 

От, наприклад, сайт "Сьогодні в історії" показав мені таке:

"Що означає ім'я ЛАРИСАІм'я походить від латинського слова "лярус", що означає "чайку".
У дитинстві Лариса - замкнута дитина, непомітна на тлі активних, прагнучих виділитися ровесниць. Щоб розвинути в дівчинці віру у власні сили, здатність бути відповідальною за свої вчинки, треба купити Ларисі собаку, доглядаючи за якою, вона зможе перебороти свою непевність."

Так... У дитинстві я справді була дуже замкнутою дитиною, завжди ховалась за двері чи під ліжко, коли хтось приходив додому. Була страшною боягузкою. А от собаки у мене не було, бо я їх не любила.

Читаємо далі:

"Доросла Лариса часто повністю присвячує себе роботі й улюбленій справі. Вона, як правило, багато обдарована натура, може домогтися більших успіхів у лінгвістиці, філології, програмуванні. Беззавітно любить дітей і може бути прекрасним вихователем у дитячому садку".

Ну просто з мене написано! :) От і пунктик про успіх у програмуванні зачепив. Тепер буду знати у якому напрямі потрібно розвиватись.

"Діти відразу почувають її м'якість і доброту. Лариса багато чого приймає близько до серця, легко ранима".

Люблю працювати з дітьми. Біля малечі сама ніби стаю маленькою дівчинкою :) Вмію швидко знаходити мову з малими шибениками.  

А зараз хочу підкреслити непомітну риску у всьому вище написаному.

Можливо, комусь і дивно читати цей пост, дивно що він наче й не в тему. Але...

Сьогодні я зрозуміла, що все те що відбувалось у моєму житті останні місяці, те що відбувалось навкруги, в державі відбивало у мені самій (та й, думаю, у кожному із вас) сірий відбиток, який заважав нормально жити, працювати і спілкуватись. Всі негативні моменти замкнули мене у якомусь вакуумі і не давали нормально дихати.

Саме сьогодні у мене був день прозріння. Справжній перший весняний день. День коли я зрозуміла, що потрібно вміти у будь-яких обставинах радіти невеличким святам і подіям. І тоді стане жити легше, дихатись буде легше:)

P.S. Відновлення та продовження свого "блого-існування" присвячую тим моїм друзям, хто всі ці місяці чекав на мої дописи і постійно прохав написати хоч слово. Дякую за всі ті сказані та написані слова підтримки. Вони дуже важливі для мене.